Гуру управління репутацією компаній, бізнесменів і політиків, співвласниця PR-Service, віцепрезидент однієї з найбільших бізнес-груп, доктор наук, сенатор і власник інших важливих регалій Олена Дерев’янко розповіла Сlutch про те, як правильно «піаритися» без шкоди для якості життя. Детальніше про це українські PR-професіонали й усі, хто цікавиться піаром і комунікаціями «для себе», поговорять на Міжнародному PR-Фестивалі у Києві – 5 березня 2020 р. в Premier Palace Hotel 5*.
Сучасні технології відкрили практично безмежні можливості для тих, хто прагне привернути до себе увагу суспільства. Серед можливих цілей шукачів публічності – гроші, слава, увага потенційних сексуальних/шлюбних партнерів, самовираження та самомилування в різних пропорціях.
На перший погляд, усе надзвичайно просто. Акаунт у соціальній мережі, яка здається найбільш придатною для реалізації прагнень потенційної знаменитості. Якісні фото та відеоконтент, причому чим більш епатажний, тим краще. Плюс готовність постійно бути на зв'язку, щоб фанати та хейтери не втрачали зацікавленості до тебе.
От тільки до нас в агентство все частіше приходять люди із проханням допомогти з ідеями, щоб таке ще запостити для збереження аудиторії. Або з текстовим чи художнім оформленням їхніх власних задумів, на що банально бракує часу.
Витрати, пов’язані з гонитвою за іміджем у сучасному світі, обумовлені тим, що:
- надзвичайно висока конкуренція за увагу читачів-глядачів, а в них занадто мало бажання-уміння концентруватися на якійсь інформації;
- контент вимагає безперервного оновлення, а отже, такого самого невгамовного креативу від автора;
- дуже складно будувати імідж, далекий від реальних характеристик твоєї особистості;
- для справжньої популярності онлайнові комунікації необхідно доповнювати пабліситі офлайн – відвідуванням івентів, увагою традиційних ЗМІ та лідерів думок до твоєї персони.
І в певну хвилину до тебе приходить розуміння, що робота зі створення репутації вимагає більших зусиль, ніж здавалося раніше. Вона коштує часу, грошей, зусиль, потребує допомоги інших людей і неабиякої частки твоєї волі. На цьому перехресті доводиться ухвалювати непросте рішення та визначатися з пріоритетами: продовжувати інвестувати чи приділити іміджебудуванню другорядне місце у своєму житті.
Звісно, що все залежатиме від уже досягнутих успіхів (або їхньої відсутності) і від можливості вкладати ресурси в іміджебудівний проєкт. Проте багато чого і від наших амбіцій, тарганів у голові та настирливих ідей.
Саме тому є сенс переходити від управління своїм іміджем «на публіку» до роботи над репутацією, яка витримує перевірку реальним життям. Тобто:
- Визначити свій життєвий вектор на доступну для огляду перспективу та бажаний спосіб життя.
- Прикинути, хто може допомогти досягненню успіху на обраному шляху.
- Обміркувати, яке враження на цих людей треба справити (у масі – як на цільову аудиторію мас-маркету, точково – як на лідерів думок).
- Почати справляти це враження – синхронно за сенсами й образами в онлайні та реалі.
- Через пів року оцінити свої досягнення чи їхню відсутність, відкоригувати сенси й образи, а, можливо, і сам вектор. І рухатися далі!
Перераховані 5 кроків – це один цикл управлінських дій із вбудованим механізмом зворотного зв’язку. По суті, це вічний двигун, який запускається одного разу й більше ніколи не зупиняється, якщо особа займається репутацією серйозно.
Однак це того коштує. Єдиний шанс залишатися вільною та щасливою репутабельною людиною – навчитися сприймати свої репутаційні зусилля як щось на кшталт косметологічного догляду. Не застрягати на думці «що про мене думають», а жити так, щоб ті, хто вам потрібні, думали те, що треба.
Більше цікавих матеріалів можна читати на Clutch!
Підписуйтесь на наш youtube-канал Клатч Онлайн.
