Українські традиції на Новий рік: що, звідки і пішло?

Новий рік – настільки традиційнийе і улюблене для нас свято, що навіть не замислюючись, ми регулярно купуємо ялинку, прикрашаємо будинок мішурою і неодмінно готуємо до свята самі шикарні вбрання і страви. А адже насправді у всіх цих милих ритуалах таїться душа нашої нації, збережена у віках. Розберемося, що до чого!

Новий рік в Україні: історія

Новий рік для українців, як і для всіх народів – свято старовинне. І відстежити його повноцінну історію дуже складно. Однак точно відомо, що в давні часи Україна відзначала настання Нового року не 1-го січня, як у нас зараз заведено, а навесні і восени в різні проміжки історії. Це пов'язано з віруваннями народу, які впродовж нашої історії змінювалися.

Первинно українці відзначали Новорічний прихід весни – 1-го березня. Тоді це свято у віруваннях пов'язували з оновленням і відродженням природи. І безпосередньо, звичайно, звичай асоціювався з початком сільськогосподарських робіт. Адже у давній час все життя було зав'язане на аграрномій справі.

Минав час, змінювалися обставини і вірування – і переносилася дата зустрічі Нового року. У X столітті в Київській Русі було прийнято християнство. Народ прийняв його поступово і традиції не відразу – процес проходив досить складно і болісно. Але з часом воно стало кардинально впливати на спосіб життя людей. Так в XV столітті Православ'я взяло греко-візантійський ритуал. Згідно з ним, Новий рік починають зустрічати 1-го вересня. Однак у той час частина майбутньої України перебувала у складі Литовського князівства. Тут святкують Новий рік за католицькою традицією – 1-го січня.

Популярні новини зараз

Олена Зеленська у робочому відрядженні вразила своїм модним повсякденним образом (фото)

Що відчувають люди перед смертю: унікальне дослідження вчених

Губи-восьминоги: Мережею шириться нова мода на форму губ (ФОТО)

Весняна троянда: як насправді виглядала найкрасивіша фаворитка султана Сулеймана I

З часом світове співтовариство вирішило якось уніфікувати «літочислення». Так християнський світ незалежно від відгалужень в релігії став зустрічати Новий рік 1-го січня. В Україні законно ця традиція була введена в 1700-му році. Тоді наша країна перебувала у складі Російської імперії. Тому новорічне святкування 1-го січня було призначено указом Перта І. Також він вказав відзначати Новий рік ялинкою, гучними веселощами, маскарадами і так далі. Народ йшов на це з невеликим ентузіазмом, але закони належало виконувати. Тому язичницькі та християнські традиції змішувалися і перетворювалися на щось нове й самобутнє.

Слід зазначити, що спочатку першосічнева зустріч Нового року не була сприйнята народом на ура ще й тому, що до XVIII століття у нас вже міцно вкоренилися християнські традиції. І взимку основний упор українців припадав на святкування Різдва і Святвечора. Відповідно, 1 січня випадало на розпал різдвяного посту.

Ще з язичницьких часів символом Нового року замість ялинки вважався дідух. Це «букет» із сіна, якеий  прикрашали квітами, вінками, стрічками і урочисто ставили в кут стола. Власне, і стіл завжди був найголовнішою традицією новорічного святкування.

Новий рік в Україні: історія

З найдавніших часів було прийнято накривати пишний стіл для всієї родини – щедрий. Це символізувало те, що і наступний рік буде родючим. Подібна традиція збереглася й досі.

Існували й інші традиції, пов'язані із залученням гарного врожаю та захисту домашнього господарства. Ці ритуали неодмінно проводив господар будинку. Їх основа – звернення до тварин, дерев, земель із закликами до благополуччя і плодючості.

Ще завдяки змішуванню різних «божественних» вірувань з'явилися стереотипи про чарівність часу зустрічі Нового року. Наприклад, вважалося (і досі ця традиція збереглася), що в цей час стає активною нечисть. З іншого боку – що під час Святок (від Нового року і до Водохреща) відкривалися ворота в небо і вищі сили готові, як ніколи, почути і посприяти. Звідси йдуть корені загадування бажання на Новий рік, яке обов'язково повинно виповнитися. Звідси ж і поява традиції святочно-новорічних ворожінь. Правда, якщо зараз вони зводяться до дівочих розваг з вгадуванням любовної долі, то раніше вони проводилися цілком серйозно всією сім'єю – ворожили на врожай. Наприклад, українці могли залишити на ніч у дворі кілька стіжків різних культур як-то пшениця, жито, ячмінь. Вранці дивилися на якому копиці більше інею – та культура і буде найбільш «плодовитою» в наступному році.

Також наші предки вірили, що на землю в цей час спускаються душі родичів, які відійшли в інший світ. Їх чомусь прийнято було боятися. Очевидно, це прояв страху перед потойбічним і невідомим. Так що цим душам українці здавна намагалися всіляко догодити.

І безумовно, була присутня віра в те, що зустріч Нового року визначає долю всіх наступних 12 місяців.

Новий рік в Україні: історія

Новий рік: звичаї – само собою…

Часто поняття «традиції» і «звичаї» вживаються паралельно. І ніхто особливо не розбирається, яка між ними різниця. А вона є, хоч і непринципова, але в плані вивчення культури народу показова. Так, звичай – це звичний спосіб поведінки в певній ситуації. Звичаї – це настільки усталені стереотипи у певній соціальній групі або суспільстві, що виконуються вони практично на рівні безумовних рефлексів – самі собою, не викликають у виконуючих потреби в їх поясненні і сумнівів потреби. Звичай – це зразок культури з глибокого минулого, якого дотримуються неухильно, сприймаючи як звичку. А ось традиції – це більш загальне, складне і не таке очевидне. Можна сказати, що звичаї – це один із складових аспектів традицій.

Також звичай можуть ототожнювати з обрядом. Однак це теж неправильно: обряд – цей спосіб виконання звичаю, його засіб.

Наприклад, накриття пишного столу до Нового року – це наш український звичай. Те, яким чином ми сідаємо за стіл – це вже обряд. Вони входять у традицію зустрічі Нового року в Україні.

До інших застільних новорічних звичаїв можна віднести те, що до новорічного столу ми намагаємося вбратися. Так здавна українці обов'язково одягали з цієї нагоди новий і чистий одяг. Також у нас є звичай повернути борги і попросити пробачення у близьких, щоб у Новий рік увійти з позитивом і повноцінно обнулитися. Це обіцяє нам краще життя в наступному році. Подібним чином діяли й наші предки, щоб Новий рік починався у мирі та злагоді.

Які є традиції на Новий рік?

Зараз головує традиція зустрічі Нового року за пишним столом в 00.00 1-го січня. Ми відкриваємо шампанське, бажаємо близьким нового щастя, пускаємо феєрверки, даруємо подарунки і веселимося, як можемо. Власне, як і було заведено в українців здавна.

Крім споконвічних українських, є у нас зараз і більш нові традиції новорічного столу. До страв нашої національної кухні додалися оселедець під шубою, олів'є і мандарини. Вони прийшли до нас у радянські часи. А ось, наприклад, ще одна обов'язкова страва на українському новорічному столі, холодець, належить до національної кухні. Він прийшов до нас ще з Київської Русі.

Звичайно, головна і найкрасивіша традиція Нового року – це прикраса ялинки і вдома з символічною атрибутикою. Вона хоч і прийшла до нас вже зі світським указом, однак християнські традиції в оздобленні ялинки теж є. Наприклад, зірка, верхівку вінчає – це втілення Віфлеємської зірки, яка за переказами Біблії, висвітлювала волхвам шлях до божественного немовляті Ісусу. Є різні варіанти пояснення традиції прикрашати ялинку. Одна з них – теж християнська. Різнокольорові кулі і гірлянди, що світяться, можуть бути сучасним перетворенням християнських свічок, які висвітлювали дорогу волхвам.

Які є традиції на Новий рік?

Одна зі збережених врожайних традицій, яка прийшла до нас ще з незапам'ятних часів – посівання. Всі ви приймали гостей, які щедро засипають будинок пшеницею? Цю новорічну традицію завели на українських землях ще до приходу християнства. Здавна посівати було заведено саме в перший день Нового року. Як правило, це робили діти. А господарі щедріше всього обдаровували тих, хто прийшов першим. Пізніше посівання пов'язали з Різдвом. А тепер у більшості випадків посівають на Старий Новий рік.

Старий Новий рік: традиції святкування

У наших краях є чудова традиція – зустрічати Новий рік двічі. Цікаво звучить: є Новий рік, а є Старий Новий рік. Звичайно, чим більше свят, тим краще, але на таку плутанину теж є свої історичні причини. Звичайно, вони відомі вже навіть дитині: перехід з Юліанського календаря на Григоріанський – перехід зі старого літочислення на новий.

Також свято існує з-за якоїсь календарної плутанини. Адже за релігійно-християнських звичаїв Новий рік повинен наступати після Різдва. До того ж Дню народження Христа передує серйозний пост. Він, природно, виключає щедрі застілля і навіть різні святкові заходи. Крім того, є ще одна християнська обставина: 14 січня – це канонічне релігійне свято Обрізання Господнє.

Які є традиції на Новий рік?

Однак в українців є ще й християнська прив'язка до дати ночі з 13-го на 14-е січня. Це зустріч Василя з Маланкою – Щедрий вечір. Хто вони такі і чому так важливі в нашій давній традиції? Справа в тому, що 13 січня – це християнська пам'ятна дата – День пам'яті преподобної Меланії, тобто в народі – Меланки, Міланки, Маланки (в різних регіонах і говірками її ім'я може звучати по-різному). А ось 14 січня – це День Святителя Василя Великого. Для церкви він така важлива фігура, що навіть вечір напередодні 14-го січня називається Васильєвим вечором. Ось і виходить, що в ніч з 13-го на 14-е Маланка з Василем зустрічаються. Зараз ці свята настільки перетворилися в народі, що багатьма навіть забуті їхні серйозні релігійні корені.

Цікаво, що у зустрічі Маланки та Василя на Щедрий вечір є не тільки християнське обґрунтування, але й українсько-міфологічне. Згідно слов'янським повір'ям, у Лади, матері всіх богів, був вірний друг – бог Місяця, а також дочка – Миланка. За легендою, коли князь-Місяць був на полюванні, змій викрав Миланку й запроторив її в підземному царстві. З полону дівчину врятував Безпальчик-Васильчик. Звичайно, як і належить в казках, між ними спалахнула любов, а після перемоги над ворогами і звільнення вони одружилися.

Як же традиційно відзначається цей заплутаний і кумедний Старий Новий рік в Україні?

Зранку 13-го числа українці займалися приготуванням святкової куті. Її належало варити з цільної пшениці. При подачі до столу кутя могла бути і солоною, а не тільки солодкої (як часто заведено в наш час) – приправляться м'ясом і салом або ж медом і варенням. Також обов'язково до щедрого вечора готувалися вареники, пироги, млинці з сиром. Цими ласощами повинно було дякувати гостей, які ходили від хати до хати з піснями і невеликими перформансами. Але головна страва на традиційному українському Щедрому столі – свинина. Це теж неспроста, тому що Святий Василь – покровителем свинарів. Зазвичай господарі намагалися приготувати до цього свята цілого поросяти. Традиційність свинини на столі підтверджується безліччю народних приказок. І зрозуміло, наявність хороших страв зі свинини – символічна гарантія благополуччя і врожайності в наступному році.

А в чому полягає споконвічно український обряд «на Маланки», пов'язаний зі Старим новим роком в українській традиції? Це якесь театральне дійство з переодяганням його учасників у тварин і фольклорних персонажів і головним героєм «Передднем Нового року». Навіть сам маскарад поєднав в собі язичницькі та християнські традиції. За народним сценарієм Меланка-Вода приходить із Василем-Місяцем ввечері 13-го січня в гості, щоб розповісти господарям про святі.

Які є традицією на Новий рік?

Молодь збирається веселою компанією, всі вбираються в маски і ходять від хати до хати з щедрованиями, танцями і жартами. При цьому головними персонажами стають Меланка і Василь. У Меланку переодягається неодружений хлопець, вбираючись в жіноче плаття. А у Василя – дівчина. Другорядними діючими персонажами стають дід, баба, циган з циганкою, коза і чорт. Закінчується все дійство спаленням Дідуха на перехресті. Щедрувальники таким чином розводять велике вогнище і стрибають через нього. Все це покликане очистити атмосферу від нечисті, а учасників дійства – від спілкування з нею шляхом перевдягання та маскараду.

Після цього дівчата починають гадати. За старим звичаєм, хлопці в будинку, де дівчата ворожили, крали двері або хвіртку. В якості викупу батько дочки-господині виставляв хлопцям «могорич».

У наш час повною мірою ця традиція Меланки збереглася в основному тільки в селах Буковини і Галичини.

Але, звичайно, у всіх куточках України ми з задоволенням щедруем і ходимо в гості до близьких, примиряємося з сусідами, щоб прожити весь наступний рік мирно і щасливо.

Традиції, прикмети і ворожіння на Старий Новий рік

Зі Старим Новим роком пов'язано ще і безліч традиційних забобонів, які збереглися і досі. Наприклад, поганою прикметою вважається зустрічати його в брудному, старому або навіть темному одязі. Не можна ще 13-го січня виносити сміття, на когось ображатися або таїти в душі зло.

До інших поганих прикмет Дня Меланки належать:

  • вимова слова «тринадцять» (число чорта в українській традиції);

  • рахування дрібних грошей (весь рік будеш без грошей і в сльозах),

  • давати або брати в борг (будеш у боргах);

  • сварка.

Але є і хороші прикмети Старого Нового року. Головна з них: якщо першим 14-го січня у дім ввійде хлопець, бажано з хорошої і заможньої багатодітної сім'ї.

Традиції, прикмети і ворожіння на Старий Новий рік

А також ніч зустрічі Меланки і Василя – найкращий час для ворожінь на дівочу долю і любов. Саме в цю ніч, за старовинним українським віруваннями, небо знімає всі заборони і спрямовується до нас з божественною силою. Проте з цією силою також проривається і нечисть з інших світів. Гадати пристало після народних гулянь і зовсім з серйозним настроєм, щоб не потрапити в лапи поганих потойбічних сил. Безліч традиційних ворожінь в сучасних умовах здійснити неможливо, адже дівчата могли задіяти до своїх чар і худобу, і якісь атрибути домашнього господарства, які відійшли в минуле з розвитком людства. Але є і цілком застосовні до нашого часу цікаві стародавні ворожіння. Ось кілька вам на озброєння.

  • Ворожба з чашками. Берете стільки ж чашок, скільки і гадающих за столом, кладете в них різні зілля: монету (до процвітання і багатства), кільце (до гучного весілля), цукор (провісник веселого життя), хліб (достатк), сіль (це щастя), цибулю (сльози) і воду (стабільне життя без змін). Вибираєте чашку з закритими очима і дізнаєтеся свою долю.

  • Свічкове ворожіння. Ємність з водою, шкаралупа волоського горіха і свічки (по числу гадающих). Свічки запалюються, вставляються в шкарлупки і відпускаються «в плавання». Чия свічка згорить першою – та першою вийде заміж. Але от якщо твоя шкаралупа потонула, то й зовсім не вийдеш заміж, не тільки в цьому році, але й ніколи.

  • Ворожба на папері. Комкаеш аркуш паперу, кладеш на перевернуту тарілку і підпалюєш. Обережно підносиш згорілий ком до стіни так, щоб на нього падала тінь від паперу – саме образи, які ти побачиш в ній, і повідають про долю.

Автор: Аня Алляйн