Життя до приставки «онко»
Маша народилася в Запоріжжі, закінчила школу і вступила університет. Але закінчувати його дівчина не стала, і практично відразу ж після шкільної лави вирушила добувати гроші самостійно, працюючи офіціантом в місцевому кафе. Зараз їй 28 років, і вона залишилася вірна першої професії.
«Мені справді подобається моя робота. За плечима стільки років досвіду, а я все так само люблю спілкуватися і працювати з людьми. Пробувала «рости вгору, займала посаду адміністратора ресторану, але потім розуміла, що не моє і поверталася до колишньої професії». — зізнається Маша.
До 2018 року дівчина часто переїжджала з міста в місто, регулярно змінюючи місце роботи — типова практика працівників «громадського харчування». А вже в минулому році переїхала до Києва, де живе і зараз.
Невірний діагноз, який ледь не коштував життя
У березні 2018 року Маша відчула якесь ущільнення в грудях. Знаючи про погану спадковість (її мама вже пережила рак грудей), дівчина не стала зволікати і вирушила на УЗД.
«Мені тоді поставила діагноз «мастопатія» запевнивши, що це не страшно і пройде само. Я повірила». — згадує Маша.
Наступний її візит до мамолога був в серпні, коли груди збільшилася до таких розмірів, що ігнорувати проблему було вже не можна. Після огляду лікар відразу ж направила дівчину до онколога. Спочатку Маша намагалася пройти діагностику в київському Інституті раку, але із-за тотальної корупції і неуважність лікарів, довелося консультуватися в запорізькій клініці, де вже в жовтні їй поставили остаточний діагноз. На той момент у дівчини була третя стадія раку грудей.
На відміну від багатьох колег по нещастю, Маша не стала впадати у відчай і впадати в депресію. Хоча, за словами самої дівчини, повірити в такий серйозний діагноз спочатку було складно.
«Чесно кажучи, я довго не могла змиритися з думкою, що у мене рак. Якось не вірилося, що все відбувається зі мною».
Лікуватися Маша вирішила в київському Інституті раку, але після низки проблем, пов'язаних з ним, довелося змінити плани. Хіміотерапію дівчина проходить у Запоріжжі, куди час від часу їздить з Києва. Роботу Маша кидати не стала, незважаючи на погане самопочуття і біль.
«Хлопець відмовляв, звичайно... Але що мені ще робити? Вдома сидіти нудно, та й туга швидко бере своє, а на роботі яке-ніяке спілкування, можу трохи відволіктися від думок про хвороби. Та й гроші потрібні». — зізнається дівчина.
За плечима Маші вже 9 курсів хіміотерапії, попереду ще один, операція з видалення грудей і, можливо, променева терапія. Вартість препарату для одного курсу становить близько 5-6 тисяч гривень — не найбільша сума, але і ці гроші знайти було важко.
«Мені спочатку соромно було просити допомоги. Але пізніше стало зрозуміло, що без цього не обійтися. Напевно, через це проходять багато хворих з подібним діагнозом».
Маші часто стає погано посеред робочої зміни, через що їй доводиться йти додому. Але і кидати роботу для неї не варіант.
А що далі?
Після чергової «хімії» та операції з видалення молочної залози, дівчина рішуче налаштована пройти реконструкцію грудей — адже їй всього 28. На питання про те, що планує робити далі, Маша відповідає:
«Напевно, це не зовсім звично чути від дівчини, але в майбутньому хочу почати займатися мотоциклами. Можливо, відкриємо з хлопцем своє СТО. Я давно цим захоплювалася, але все якось не вистачало часу всерйоз зайнятися вивченням. Завдяки хвороби, це час з'явилося, — сміючись, розповідає Маша, — зараз часто проводжу час за книгами про механіку».
Незважаючи на оптимізм і зовнішній спокій, Маша все ще відчайдушно потребує грошової допомоги, про що говорить у своєму Facebook:
